19 грудня, учні групи 11-12 з повідомленням та колядкою до Дня Святого Миколая завітали на заняття груп І-ІІІ курсів.
     Теленько Сергій, Коваль Галина, Куташ Христина, Леуш Аріна розповіли про історію, традиції та диво одного з найочікуваніших зимових свят. Сергій виконував відому кожному мелодію "Ой хто, хто Миколая любить...".

     День української писемності та мови відзначається 9 листопада.
Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».



     Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті минулих літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.

     Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Кількість мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім іде польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

     Назву «українська мова» вживали починаючи з XVI ст. на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.

     Упродовж століть українська мова зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, залежно від того, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус.

     Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються і українці за кордоном. Найголовніше в ньому – це і перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово.

     9 листопада - День української писемності та мови. З нагоди цього, учениці групи 13-14 Кобак Олена та Федчишин Анастасія завітали до груп першокурсників з історичною довідкою та провели мовну вікторину.
     Згодом, у кабінеті №18 учні та вчителі приєдналися до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.

     19 вересня у читальному залі бібліотеки ВПУ № 11 відбулась виховна година «Про здоров’я треба знати, про здоров’я треба дбати». Мета виховної години: ознайомити учнів зі шкідливим впливом на організм людини тютюну, алкоголю, наркотиків.
     Бібліотекар Клюйко Н.М. розповіла про корисні та шкідливі звички, про негативне ставлення до куріння, алкоголю, наркотиків. На виховну годину була запрошена Наталя Миколаївна Дячук психолог «Клініки, дружньої до молоді».
     Психолог навчила підлітків аналізувати й пізнавати себе; популяризувати здоровий спосіб життя; виховувати почуття милосердя, доброти, співчуття.

Витяг з правил дорожнього руху 2018 року

4. Обов'язки і права пішоходів
4.1 Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

4.2 Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

4.3 За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

4.4 У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

4.5 Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.

4.6 Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає — по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

4.7 Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

4.8 Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

4.9 У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності — на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

4.10 Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

4.11 Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, — на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

4.12 На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.

Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.

4.13 У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.

4.14 Пішоходам забороняється:

a) Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

4.15 У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття поліцейських.

4.16 Пішохід має право:

a) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

б) вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху.

     На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
     Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
     24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.
     Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
     Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
     Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.
     Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
     За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
     Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв.
     Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

     У кінці грудня була проведена загальноучилищна виховна година "Український рушник - оберіг мого роду" в групі 19-20 (класний керівник Сачко О.О. і майстер виробничого навчання Сагайдак І.Є.).
     Метою заходу було поглибити знання учнів про художню творчість нашого народу та навчити розуміти і шанувати цінності якими пишається наш народ.
     Учні розповіли про символічне значення вишивки на рушниках. Зворушливо прозвучали пісні про український рушник та вишиванку.
     Запрошені гості ознайомилися з прадавньою культурою нашого народу і дізнались, що означають візерунки на рушниках, бо на них народні майстрині відображали своє ставлення до Всесвіту, життя на землі, народження і смерті, осмислення свого місця па покликання.
     Також на цьому заході були представлені рушники з різними видами вишивки.

День захисника України

На 14 жовтня припадає три величних свята ‒ День козацтва, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День захисника України.


Українське козацтво має довгу уславлену історію. Перші офіційні згадки про козаків можна знайти ще у 1492 році. Саме тоді запорожці нанесли нищівну поразку турецькій воєнно-морській галері і визволили з полону своїх побратимів. Ось з цієї розповіді і починаються літописи про мужні подвиги і легендарні походи козаків.
Відомо, що свято Покрови було на Січі найвеличнішим. Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і захисницею, і вірили в її силу. Саме 14 жовтня (за старим календарем 1 жовтня) відбувалась Велика Рада, чи як її ще називали Козацька Рада. В цей день обирали отамана і вирішували, як жити на наступний рік.
З часом свято отримало ще одну назву – Козацька Покрова. А в Україні з 1999 року 14 жовтня офіційно відзначають День козацтва.


День Покрови – одне зі знаменних християнських свят. Існує легенда, чому так повелось. Розказують, що коли у десятому столітті на Візантію напали сарацини і намагались захопити Царгород, захисники міста у відповідь на свої молитви побачили Пресвяту Богородицю, що зняла з голови покрову і розпростерла над ними. Загарбники відступили. Царгород вистояв. З тих часів Пресвяту Богородицю шанують, люблять і звеличують.
Так, на честь Покрови в Україні побудовано багато храмів: Покровський собор у Харкові, Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Подолі, Свято-Покровський кафедральний собор у Рівному, Свято-Покровська церква у Батурині. Також ім’я святої звеличили у назвах селищ і вулиць.


Починаючи з 2014 року, 14 жовтня набуло ще одного значення – українці святкують День захисника Вітчизни. Експерти з Українського інституту національної пам’яті прийшли до висновку, що це найкращий день для того, щоб вшановувати наших мужніх захисників.
Можливо це пов’язано ще й з тим, що 14 жовтня вважається днем створення Української повстанської армії (УПА), бійці якої боролися за свободу країни. Якби там не було, але з 2015 року це свято вважається всенародним і є червоним вихідним днем календаря.

Народні прикмети на Покрову
Ну і звісно ж свято Покрови має свої народні традиції та прикмети. Ось деякі з них:
• Якщо погода на Покрову сонячна і ясна, то і зима буде м’якою і не дуже морозною.
• Випав сніг, чекай суворої і холодної зими.
І ще одна корисна прикмета. Можливо вона стане вам у пригоді. На Покрову не можна просити чи давати гроші в борг.
Тепер можна вважати, що до Покрови ви готові. А взагалі, як би там не було і щоб не святкували, головне, проведіть свій вихідний вдало!

     19 вересня 2017 року у читальному залі бібліотеки була проведена бесіда на тему «Куріння: ілюзії та дійсність». На виховній годині були присутні учні та викладачі. Бібліотекарі розповіли учням про історію виникнення тютюнопаління. Був продемонстрований фільм «Правда про куріння». Лікар із «Клініки дружньої до молоді» Гуменюк Н.В. розповіла учням про шкідливість куріння та як негативно тютюн впливає на молодий організм.
     Бібліотекарі наголосили, що здоров’я – справжня радість і щастя, несумісні з тютюном.

     15 травня 2017 року у читальному залі бібліотеки була проведена виховна година «Один день без тютюну», присвячена Всесвітньому Дню боротьби з тютюнопалінням. На виховній годині були присутні учні та викладачі.
     Бібліотекарі розповіли, що рослина тютюн родом із Америки. Цю рослину у Європі почав культивувати Жан Ніко. На його честь тютюну дали назву «Нікотіана». Нікотин – це надзвичайної сили отрута. В період великих географічних відкриттів морськими та караванними шляхами тютюн доставили практично в усі куточки Земної кулі.
     Учням був продемонстрований фільм «Правда про куріння», з якого учні дізналися про шкідливість куріння та як негативно він впливає на молодий організм. Бібліотекарі наголосили, що здоров’я – справжня радість і щастя, несумісні з тютюном.