На зламі найтепліших місяців весни 2018 вчителі та учні ВПУ №11 відвідали чарівні КАРПАТИ. Гора СТРИМБА, складний підйом та спуск...
     Карпатам властиве гармонійне поєднання високих гір з мальовничими полонинами. Вершини Карпат вкриті білими шапками. Схили вкриті листяними та хвойними деревами.
     Реабілітаційний центр бурих ведмедів, перлина Карпат - високогірне озеро СИНЕВІР. Диво природи - водоспад ШИПІТ.
     Усі залишилися задоволеними!!!
     Хто побував у Карпатах - завжди хоче повернутися до них знову.

ФОТОЗВІТ подорожі

     Піп-Іваном цю гору почали називати десь з середини ХХ ст.: в тему сакральності гори для місцевих жителів, назву трактували як “був собі священик Іван, що водив людей на Івана Купала на вершину молитися”. Насправді ж назва походить не від людини, а від стихії: коректніше було б казати Попіван з наголосом на другому складі, бо вітри на цій вершині “попівають”, себто дують часто.
     Ще одна назва гори — Чорна Гора, яку туристи-новачки примудряються плутати з Чорногорою — гірським масивом, до якого належить ця вершина. Чому гора “Чорна”? За одною з легенд, славетний ватажок опришків Олекса Довбуш тут убив “чорну біду” — чорта. Через це й скелі на Піп-Івані почорніли.
     Колишня обсерваторія "Білий слон"— потенційний фаворит для багатьох туристів, в тому числі і закордонних. Якщо не заради науки, то заради розвитку туризму у Карпатах варто відроджувати такі скарби. Розміщення притулку, чи міні-готелю з харчевнею привабило б сюди тисячі відвідувачів! Скажіть тільки, чи ви б відмовились опинитись на тиждень у старезному кам’яному замку на вершині Чорної Гори? Напевно, що ні.

Узято з ресурсу https://guide.karpaty.ua/uk/places/pip-ivan

Ф О Т О З В І Т подорожі на гору Попіван

     Мабуть, кожен знає казку Ш.Перро «Попелюшка» - про працьовиту дівчину, злу мачуху та її ледачих дочок. Здавалося б, і твір відомий, і все ж таки казка дитяча, однак охочих поїхати 20 березня 2016р. на однойменну виставу було багато.
     Для Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької – це прем’єра року. В опері задіяні кращі вокалісти. Усіх глядачів підкорила і гра акторів, і музичний супровід, і декорації, які базуються на витинанках, виявилося, це дебютна робота художників Олега Герича і Юрія Манька. Художником костюмів є Мар’яна Громиш. Керівник сценографічного вирішення – народний художник України Тадей Гиндзак.
     Дехто думає, що казки лише для дітей. Для дитини казка – це розвага, а для дорослого – привід переосмислити те, на що зазвичай не звертаємо уваги, поринути у щасливий світ дитинства. Казка вчить і малого і великого: «Щасливим будеш лише тоді, коли побачиш серцем».
     Опера надихнула, «окрилила» нас, додала піднесеності, радості. Після театру ми спокійно, без поспіху, пройшлися вуличками старовинного Львова.
     У місті, центральна частина якого занесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО, завжди є що побачити і що відкрити для себе.